7 фатальних помилок у BIM-проєктах

У Литві ініціюється чимало BIM-проєктів, але значна частина цих проєктів не надає очікуваних переваг, а процеси не набирають обертів. Використання BIM закінчується на етапі проєктування і в подальшому не використовується на етапі будівництва. Складається враження, що методологія BIM не є завершеною, і тому повертаються до старих способів організації роботи. Однак управління BIM проєктами – це новий підхід до організації роботи, інформації та комунікації. Природно, що замовникам і виконавцям проєктів бракує досвіду, а усталених стандартів поки немає. 

1. Хто призначає ВІМ-менеджера?

Перша проблема полягає в тому, що функції та обов’язки керівника проєкту BIM часто неправильно розуміються та обмежені. BIM-менеджер є організатором процесу створення, обміну та передачі проєктної інформації. Він також відповідає за інформацію не лише на етапі проєктування, але й на етапі будівництва. Відповідно до стандарту PAS 1192-2 BIM-менеджер призначається на етапі ініціації проєкту і виконує свої функції до моменту здачі будівлі. Таким чином, BIM-менеджер мав би бути найнятий клієнтом та представляти його інтереси.

«Коли BIM-менеджер є частиною команди проєктувальників, він може почувати себе зобов’язаним або відчувати тиск та “покривати” помилки та затримки команди, коригувати або оновлювати інформацію на сервері», – говорить BIM-менеджер Вірґінія Яткаускайте.

«Замовник не завжди має час або компетенцію, щоб контролювати BIM-проєкт самостійно, тому менеджер проєкту працює відповідно до вимог, узгоджених з клієнтом. – додає BIM-менеджер Неріюс Курчявічюс – Дуже важливо, щоб особа, відповідальна за BIM, мала повноваження діяти від імені замовника, мала спроможність мотивувати команду або застосовувати санкції, таким чином керувати всім робочим процесом».

2. Відсутність сформованих цілей BIM

«Розпочавши роботу над одним проєктом, – згадує Вірґінія, – перед нами стояло завдання сформулювати для конструкторів розуміння моделі під єдиним кутом, спільні робочі задачі. Проте в процесі реалізації проєкту (і, мабуть, з усвідомленням цінності моделі) з’являлося все більше запитів на конкретизацію того чи іншого рішення в моделі. Подібні речі потрібно визначати на самому початку».

Якщо замовник не знає, для чого він замовляє BIM-проєкт, стає незрозумілим, який рівень деталізації повинен бути, скільки і якої інформації має містити модель, чи буде використовуватись та чи інша інформація в процесі будівництва та яким чином. Тому надзвичайно важливо визначити цілі BIM, відповідно до яких формулюватимуться чіткі та обґрунтовані вимоги до BIM.

Це також вирішує проблему надмірних вимог до BIM і дозволяє легко пояснити учасникам проєкту, навіщо потрібна та чи інша вимога. Якщо цілі не обумовлені з самого початку, замовник може почати змінювати вимоги під час реалізації проєкту, що спричиняє додатковий клопіт і більше роботи для всіх залучених до реалізації проєкту.

3. Підготовка до BIM проєкту

«Кожного разу працюючи над BIM-проєктами, мене повсякчас підключають у самий розпал робіт, що зрештою заважає команді сприймати нову інформацію та відповідати вимогам. При цьому проєкти не передбачають часу на навчання», – розповідає Вірґінія. Поширеною проблемою є те, що замовники спочатку обирають проєктувальників або будівельників, а вже потім формують вимоги до BIM.

Виникає ризик того, що проєктна команда може не мати необхідних компетенцій аби відповідати вимогам. Або ж слово BIM згадується в контрактах без детальних вимог і правил. Як наслідок постачальники виявляються непідготовленими, та й вимагати від них щось при таких умовах немає підстав.

Все-таки, BIM-проєкт має починатися з визначення цілей і вимог до проєкту та команди. Лише після цього слід оцінювати кваліфікацію постачальників послуг та формувати команду відповідно до вимог BIM.

«Дуже важливо не пропустити підготовчий етап проєкту. Він повинен бути ретельно і всебічно проаналізований, а команда має бути ознайомлена з правилами, вимогами, системою комунікації та зберігання документів. Необхідно заздалегідь протестувати порядок обміну інформацією, імпорт/експорт IFC в узгоджених координатах, комунікаційні платформи», – ділиться практичними порадами Неріюс.

4. Чому неправильно готувати проєкт в 2D, а потім переносити його в 3D?

BIM-менеджери постійно зустрічаються з усталеною думкою про те, що швидше підготувати проєкт у 2D-кресленнях, а потім перенести все в 3D – модель, щоб оцінити спроєктовану ситуацію. Можливо, креслення просить замовник або інші зацікавлені учасники проєкту, мовляв “3D зачекає”, або вважається, що інженери мають достатньо досвіду, аби зарезервувати місце для систем на 2D-кресленнях.

Зрештою, і будівельники, і монтажники покладаються на креслення, які є на будівельному майданчику, не використовуючи при цьому 3D-моделі. Як наслідок у практиці Вірґінії зустрічались шахти, в які не можливо було змонтувати труби, хоча в моделі все було гаразд; у коридорах положення деяких конструкцій доводилось коригувати, оскільки труби були прив’язані  на 2D-кресленнях одним способом, а в перевірочній моделі – іншим.

«Підготовка 3D-моделей на основі 2D-креслень займає багато часу і потребує додаткового фінансування, а також існує високий ризик того, що креслення будуть відкориговані, а 3D-модель – ні. Під час будівництва не буває ані додаткового часу, ані грошей. То чи не розумніше було б проєктувати одразу в 3D моделі, аби запобігти виникненню цих проблем? Крім того, 3D-моделі більш зрозумілі для робітників, і таким чином виникає менше непорозумінь», – розмірковує Ернестас Бержанскіс, керівник  Intelligent BIM.

5. Класифікація елементів

Ще однією проблемою є класифікація інформації про елементи будівлі. Проблема виникає, коли один і той самий об’єкт, наприклад, колону, одні учасники проєкту називають одним чином, а інші іншим. Тоді в проєкті ми маємо некоректну інформацію про те, скільки і яких колон є в будівлі.

Буває і навпаки, коли різним елементам присвоюється однакова назва. Таким чином, якщо в кожному новому проєкті створюються нові назви, а учасники проєкту використовують різні системи кваліфікації, ми отримуємо справжній інформаційний хаос.

Все це впливає на підрахунки обсягів для кошторису, а також на процеси закупівель і виробництва. BIM часто розглядається як гарна 3D-картинка, але вся суть BIM – це структурована інформація.

6. Відсутня єдина інформаційна платформа

Однією з поширених проблем, з якою доводиться стикатись є те, що існує кілька різних способів зберігання або обміну інформацією. Інформація надходить електронною поштою, за тимчасовими посиланнями, завантажується на сервер проєктувальників або в інше місце, вказане замовником. Зрештою, стає надзвичайно складно знайти актуальну та вірну інформацію. Цю проблему можна було б легко вирішити за допомогою єдиного місця зберігання проєктної документації.

Іншою перешкодою є різні редакції документів, креслень чи моделей. Усі повинні працювати використовуючи найбільш актуальну інформацію (принцип єдиного документа). “В одному проєкті, вже на етапі будівництва, архітектори завантажили модель лише на власний сервер після внесення коригувань. Всі інші, не маючи актуальної інформації, працювали керуючись старою архітектурою. Конструкції будівлі вже були виготовлені, і архітекторам довелося все переробляти заново”. – ділиться своїм неприємним досвідом Неріюс.

Так само і з редакціями креслень: проєкти починаються без узгодження комунікації та порядку роботи з документами. Це просто марна трата часу і грошей.

7. Наявність 3D моделі на будівельному майданчику

Наразі на будівельних майданчиках  керуються здебільшого 2D (друкованими) кресленнями. BIM-менеджери вважають, що надзвичайно важливо уникати імовірності різних інтерпретацій при тлумаченні креслень (особливо, коли робочі креслення є складними для сприйняття внаслідок великої кількості інформації). Ще краще, якщо будівельники та монтажники можуть користуватись планшетами – маючи 3D-модель використання інформації та перегляд елементів  (вимірювання, вирізання тощо) стає набагато простішим і швидшим.

Друк креслень забирає не лише час, але й кошти. Міжнародна компанія SCANSKA встановила, що менеджер проєкту витрачає на креслення не менше ніж 2 дні на місяць. Водночас,  використовуючи планшети та додатки для управління проєктною інформацією (такі як Trimble Connect) можна переглядати будь-які документи, креслення або моделі. Крім того, вирішується ще одна проблема – можна активувати 3D-моделі всіх частин проєкту, а візуальна інформація у 3D-вимірі сприймається швидше і точніше, відтак робітник більше не потребує пояснень інженера.

Як підвищити ефективність проєкту?

Для підвищення ефективності проєкту необхідно розуміти особливості BIM організації, належним чином підготуватися до впровадження інновацій та залучити до проєктної команди досвідчених BIM-менеджерів і консультантів. Необхідним також є розуміння та увага з боку керівництва як замовника, так і виконавця.

«Компетентних BIM-менеджерів небагато, тож при виборі необхідно враховувати конкретний досвід BIM-менеджера. Вважаю, що існуюче навчання BIM в Литві є дуже поверхневим і теоретичним, йому не вистачає досвіду та прикладів практичного застосування. Крім того, замовник також повинен розуміти методологію та організацію BIM – зрештою, саме від нього у більшій мірі залежить успіх проєкту. Також, ми усі розуміємо, що навчання часто буває недостатньо, і краще набратися досвіду на першому проєкті разом з професійним консультантом, щоб уникнути помилок і непорозумінь», – стверджує Ернестас Бержанскіс, керівник компанії Intelligent BIM Solutions.